Слов'янські мови

Article on other languages:

• Slawiese_tale
• Slawische_Sprachen
• لغات_سلافية
• Llingües_eslaves
• Славяниял_мацIал
• Slavyan_qrupu
• Славянскія_мовы
• Славянски_езици
• স্লাভীয়_ভাষাসমূহ
• Yezhoù_slavek
• Slavenski_jezici
• Llengües_eslaves
• Slavân_tilleri
• Slovanské_jazyky
• Słowiańsczé_jãzëczi
• Словѣ́ньсци_ѩꙁꙑци́
• Slaviske_sprog
• Slawische_Sprachen
• Słowjańske_rěcy
• Σλαβικές_γλώσσες
• Slavic_languages
• Slava_lingvaro
• Lenguas_eslavas
• Slaavi_keeled
• Eslaviar_hizkuntzak
• زبان‌های_اسلاوی
• Slaavilaiset_kielet
• Langues_slaves
• Slavyske_talen
• Teangacha_Slavacha
• Linguas_eslavas
• שפות_סלאביות
• Slavenski_jezici
• Słowjanske_rěče
• Szláv_nyelvek
• Bahasa_Slavik
• Slavnesk_tungumál
• Lingue_slave
• スラヴ語派
• სლავური_ენები
• 슬라브어파
• Zimanên_slavî
• Yethow_Slavek
• Linguae_Slavicae
• Slavische_taole
• Slavų_kalbos
• Slāvu_valodas
• Словенски_јазици
• Славянонь_кельть
• Slavische_talen
• Slaviske_språk
• Slaviske_språk
• Langue_Slave
• Lengas_eslavas
• Języki_słowiańskie
• Lenghe_slave
• Línguas_eslavas
• Slavikane_chhiba
• Limbile_slave
• Славянские_языки
• Slavenski_jezici
• Slavic_languages
• Slovanské_jazyky
• Slovanski_jeziki
• Словенски_језици
• Slaviska_språk
• Lugha_za_Kislavoni
• Suowjańske_godki
• சிலாவிய_மொழிகள்
• Забонҳои_славянӣ
• ภาษากลุ่มสลาวิก
• Mga_wikang_Slavonic
• Slav_dilleri
• Славян_кылъёс
• Nhóm_ngôn_ngữ_gốc_Slav
• Slaviesche_toaln
• סלאווישע_שפראכן
• 斯拉夫语族

Слов’янські мови
██ Країни, де західнослов'янські мови є державними ██ Країни, де східнослов'янські мови є державними ██ Країни, де південнослов'янські мови є державними
Регіон:	Східна Європа, Північна Азія, Центральна Європа, Балкани
Класифікація:	Індо-Європейська
Офіційний статус
Державна:	Східні слов’яни: Білорусь Росія Україна Західні слов'яни: Польща Словаччина Чехія Південні слов'яни: Болгарія Боснія і Герцеґовина Македонія Сербія Словенія Чорногорія Хорватія
Коди мови

Слов'янські мови — група мов, що розвинулися з діалектів праслов'янської мови, яка становила собою одне з розгалужень індоєвропейської родини мов.

Класифікація

У наш час є наступні слов'янські мови:

• Південнослов'янські:
  • Південно-східні (континууму діалектів):
    • болгарська
    • македонська
  • словенська
  • сербохорватська
    • сербська
    • чорногорська
    • хорватська
    • боснійська
• Західнослов'янські
  • польська
  • кашубська
  • чеська
  • словацька
    • бачвансько-русинська
  • лужицька
    • верхньолужицька
    • нижньолужицька
• Східнослов'янські
  • українська
    • русинська
  • російська
  • білоруська

Історично засвідчені записами ще вимерла полабська мова і староцерковнослов'янська мова. Підіймається також питання про історичне існування сибірської мови та її відродження.

Вигасли, лишивши слід тільки в місцевих назвах і подекуди окремих записаних словах, слов'янські мови на терені сучасної Східної Німеччини, Угорщини, Румунії і Греції.

Історія

Мапа словя'нскіх мов.

У період свого розпаду праслов'янська мова складалася з континууму діалектів; сучасні слов'янські мови утворилися в наслідок об'єднання певних діалектів навколо політичних і культурних центрів.

Традиційне уявлення про історію розвитку мов як постійний розпад, за схемою так званого родового дерева, не відповідає дійсності: концепція праслов'янської мови, що розпалася спершу на празахіднослов'янську, прасхіднослов'янську і прапівденнослов'янську мови, не підтверджується історичними й мовними фактами. Поширений поділ слов'янських мов на три групи, — східну, західну і південну (і менше поширений на північну, центральну і південну), має умовний характер і виправданий тільки з географічного погляду. За винятком теренів пізнішої колонізації, межі слов'янських мов окреслені нечітко, скрізь знаходяться перехідні говірки і навіть між літературними мовами переходи є поступові.

Слов'янські мови виділяються, насамперед, за генетичною засадою. Структурно слов'янські мови мають багато спільного, якщо брати їх попарно за географічною суміжністю, але мало спільних рис, що виявлялися б у всіх слов'янських мовах. Наприклад, у просодії є слов'янські мови з розрізненням інтонацій у наголошених голосних (словенська, сербська, хорватська) і без нього, з довгістю голосних (словацька, чеська) і без неї, з сталим (польська, словацька, лужицька, чеська, македонська) і з рухливим наголосом. У фонетиці є мови з носовими голосними (польська) і без них, з дифтонгами (словацька, чеська) і без них, з опозицією в палаталізації приголосних і без неї (словенська, македонська). У морфології з відміною іменників і без неї (болгарська, македонська), з розгалуженою дієвідміною (сербська, хорватська, болгарська, македонська) і з зредукованою тощо.

Риси спільні для всіх слов'янських мов, беручи синхронічно, проявляються почасти в подібностях засад їхньої структури, почасти в матеріальних елементах останньої. Рисами першого типу є, наприклад, наявність чергування певних голосних з нулем (але який саме голосний чергується, залежить від мови, пор. українська сон : сну, польська sen : snu, сербька й хорватська сан : сна), подібності в структурі кореня, наявність двох основ у дієслові супроти — переважно — однієї в імені, узгодження прикметника з іменником.

З матеріальних подібностей найяскравіші є в словнику, а надто в репертуарі коренів слів (часто одначе з семантичним зсувом, напр., укр. гора — болг. гора 'ліс', укр. шум — серб. й хорв. шума 'ліс'), зокрема в наборі прийменників і префіксів (з частковими відмінностями), меншою мірою суфіксів та ін.

Література

• Енциклопедія українознавства: В 10 томах / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.

Дивись також

• Слов'яни
• Слов’янські мікромови
• Славопедиа