Ртуть

Article on other languages:

• Kwik
• زئبق
• Mercuriu_(elementu)
• Ртуць
• Живак
• পারদ_(মৌল)
• Živa_(element)
• Mercuri_(element)
• Argentuvivu
• Rtuť
• Mercwri
• Kviksølv
• Quecksilber
• Υδράργυρος
• Mercury_(element)
• Hidrargo
• Mercurio_(elemento)
• Elavhõbe
• Merkurio_(elementua)
• جیوه
• Elohopea
• Mercure_(chimie)
• Mercuri_(element)
• Mearcair_(airgead_beo)
• Mercurio_(elemento)
• Mercur
• כספית
• Živa
• Mèki_(eleman)
• Higany
• Սնդիկ
• Raksa
• Merkurio
• Kvikasilfur
• Mercurio_(elemento)
• 水銀
• margu
• ვერცხლისწყალი
• ಪಾದರಸ
• 수은
• Zîbeq
• Hydrargentum
• Quecksëlwer
• Gyvsidabris
• Dzīvsudrabs
• Konuoi
• Жива
• രസം_(മൂലകം)
• पारा
• Raksa
• Эрексия
• Yōliamochitl
• Quecksülver
• Kwik
• Kvikksølv
• Kvikksølv
• Mercuri_(element)
• Rtęć
• Mercúrio_(elemento_químico)
• Yaku_qullqi
• Mercur
• Ртуть
• Mercuriu_(elementu_chìmicu)
• Živa
• Mercury_(element)
• Ortuť
• Živo_srebro
• Жива
• Cai_raksa
• Kvicksilver
• Zebaki
• Žywe_střybuo
• பாதரசம்
• ปรอท
• Cıva
• Ртуть
• پارہ
• Thủy_ngân
• 汞

	del.icio.us
	Digg
	Furl
	Reddit
	Rojo
	Add to OnlyWire

Загальна характеристика

Ртуть (рос. ртуть, англ. mercury, нім. Quecksilber n) – хімічний елемент. Символ Нg, ат. Н. 80, ат. м. 200,59. Р. – сріблясто-білий важкий метал, рідкий при кімнатній т-рі. Тверда Р. кристалізується в ромбоедричній ґратці. Густина твердої Р. 14193 кг/м3 (при –38,9 °С), рідкої – 13520 кг/м3 (при 20°С); tплав – 38,86 °С; tкип 356,66 °С. Діамагнітна. При взаємодії з металами, які Р. змочує, утворюються амальґами – рідкі, напіврідкі або тверді сплави. Хімічно Р. малоактивна. При кімнатній т-рі не окиснюється, при нагріванні до 300 °С окиснюється до НgО. Сер. вміст Р. в земній корі 8,3•10—6 (мас). У земній корі Р. переважно розсіяна. Ртуть отримують з ртутних, ртутно-стибієвих, ртутно-арсенових і ртутно-золотих руд, а також попутно з поліметалічних, вольфрамових і олов’яних. Відомо 20 мінералів ртуті, але промислове значення мають кіновар НgS(86,2%), метацинабарит HgS (86,2%), ртуть самородна Hg, блякла руда – шватцит (Hg,Cu)₁₂•Sb₄S₁₃ (17%), лівінгстоніт HgSb₄S₇ (22%), кордероїт Hg₃S₂Сl₂ (82%) і каломель Hg₂Cl₂ (85%), а також тиманiт (HgSe), колорадоїт (НgТе) і ін. Р. широко застосовується при виготовленні різних приладів (барометри, термометри, манометри, вакуумні насоси, полярографи і ін.), в ртутних лампах, як рідкий катод у виробництві їдких лугів і хлору електролізом, як каталізатор при синтезі оцтової кислоти, для амальгамації золота і срібла. Крім того, сполуки Р. застосовуються в медицині.

Історія

Походження назви

Поширення

У земній корі Р. переважно розсіяна. Ртуть отримують з ртутних, ртутно-стибієвих, ртутно-арсенових і ртутно-золотих руд, а також попутно з поліметалічних, вольфрамових і олов’яних. Відомо 20 мінералів ртуті, але промислове значення мають кіновар НgS(86,2%), метацинабарит HgS (86,2%), ртуть самородна Hg, блякла руда – шватцит (Hg,Cu)₁₂•Sb₄S₁₃ (17%), лівінгстоніт HgSb₄S₇ (22%), кордероїт Hg₃S₂Сl₂ (82%) і каломель Hg₂Cl₂ (85%), а також тиманiт (HgSe), колорадоїт (НgТе) і ін.

Отримання

Застосування

Р. широко застосовується при виготовленні різних приладів (барометри, термометри, манометри, вакуумні насоси, полярографи і ін.), в ртутних лампах, як рідкий катод у виробництві їдких лугів і хлору електролізом, як каталізатор при синтезі оцтової кислоти, для амальгамації золота і срібла. Крім того, сполуки Р. застосовуються в медицині.

Біологічна роль

Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні. З попаданням до організму людини через органи дихання, ртуть акумулюється та залишається там на все життя. Встановлено максимально припустиму концентрацію парів ртуті: для житлових, дошкільних, учбових і робочих приміщень - 0,0003 мг/м³; для виробничих приміщень - 0,0017 мг/м³. Концентрація парів ртуті в повітрі понад 0,2 мг/м³ викликає гостре отруєння організму людини. Симптоми гострого отруєння проявляються через 8-24 години: починається загальна слабкість, головна біль та підвищується температура; згодом - болі в животі, розлад шлунку, хворіють ясна. Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу. Ознаками такого отруєння є: зниження працездатності, швидка стомлюваність, послаблення пам'яті і головна біль; в окремих випадках можливі катаральні прояви з боку верхніх дихальних шляхів, кровотечі ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунку. Тривалий час ніяких ознак може й не бути, але потім поступово підвищується стомлюваність, слабкість, сонливість; з'являються - головна біль, апатія й емоційна нестійкість; порушується мовлення, тремтять руки, повіки, а у важких випадках - ноги і все тіло. Ртуть уражає нервову систему, а довгий вплив її викликає навіть божевілля.

Дивись також

• ртуть самородна
• ртутні руди

Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3

На Україні найважливішим і найдавнішим є Микитівське родовище P., відкрите у 1879 і експлуатоване з 1885. Цинобра виступає тут у жильній, пластовій та прожилково-вкраплюваній формі, вміст Р. у руді в сер. 0,4%. Поклади Р. виступають у банях морфотектоніки району, що належить до гол. Донецької антисинкліналі, найпродуктивнішими є бані Чагарник і Софіївська. На базі микитівської руди працює ртутний комбінат, модернізований у 1960-их pp.

Продукція Р. до 1914 становила 300 до 400 т річно (велику її частину експортовано); по війні й революції вона повільно відновлялася (127 т у 1926), у 1935-40 її доведено річно до бл. 300 т (гіпотетичний попит в СРСР на Р. — 285 т). По другій світовій війні Микитівське родовище розбудоване. Виявлені у ньому запаси (до глибини 300 м) оцінювалися у 1927 на 6 000 т. після введення глибокого буріння у 1960-их pp. вони дещо збільшилися. Продукція Р. в УРСР (чи СРСР) тепер не подається.

У 1960-их pp. в Україні розпочато розробку родовищ Р. на Закарпатті (у межах Вулканічних Карпат), які виступають у олив'яно-цинкових рудовиявленнях, що належать до типу суміші метацинабаритів, карбонатів, гірського кристалу та цинобри. Розшуки Р. відновлено також в Криму; перспективними можуть виявитися конґльомерати ртутної мінералізації в сточищі Малого Салгиру та б. сіл Перевального і Веселого.

Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Література

• Енциклопедія українознавства: В 10 томах / Головний pедактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.