Бюст Александра III в Британському музеї
Алекса́ндр Македо́нський (гр.: Ἀλέξανδρος ὁ Μακεδονικός) або Александр Великий (гр.: Μέγας Ἀλέξανδρος) (кінець липня, 356 до н.е. - 10 червня, 323 до н.е.) — цар Македонії Александр III (з 336), син царя Філіпа ІІ, та Олімпіади, вихованець Арістотеля. Геніальний полководець, видатний адміністратор і політик; засновник великої держави, що охоплювала Македонію, Грецію, завойовану Перську імперію та Єгипет; його походи позитивно вплинули на розвиток античної науки (особливо географії) і культури (еллінізм). Після його смерті створену ним імперію поділили між собою його воєначальники (діадохи).
З 336 до н.е. (з 20-річного віку) правитель Македонії. Забезпечив міцність свого правління перемогами над фракійцями та іллірійцями. Перемоги над перським царем Дарієм III біля Граніка (334), Ісси (333) відкрили йому шлях до Єгипту, де він коронувався короною фараонів і заснував місто Александрію. Після вирішальної перемоги над Дарієм при Гавгамелах (331) повністю підкорив імперію Ахеменідів — Вавілон, Персеполіс і Суса здалися йому без опору.
Далі Александр повів своє військо до Середньої Азії (329), а потім повернув до Індії, але виснажені частини відмовилися переходити Ганг, і він мусив повертати через пустелі до Вавілону, який зробив столицею найбільшої в стародавньому світі імперії. Невдовзі помер від лихоманки, після чого його імперія розпалася, але завдяки його військовим досягненням були відкриті двері на схід для грецької торгівлі, мови і культури.
|